Різдвяне послання Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА

Різдвяне послання

Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА

архіпастирям, пастирям, дияконам, чернецтву

і всім вірним чадам Руської Православної Церкви

Возлюблені у Господі архіпастирі,

всечесні пресвітери і диякони, боголюбні іноки та інокині,

дорогі брати і сестри!

Сердечно вітаю всіх вас зі світлозарним святом Різдва Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа та звертаю до вас слова давнього церковного гімну: «Христос народжується — славте! Христос із небес — зустрічайте! Христос на землі — возносіться!» (ірмос 1-ї пісні Різдвяного канону).

Апостол Павло назвав звершене таїнство Боговоплочення великою тайною благочестя (1 Тим. 3, 16). Перед цією тайною в трепеті замовкає всяке земне мудрування. Перед нею тьмяніє суєтне людське знання. Вона здатна обеззброїти й ум’якшити навіть найгрубіше й закам’яніле серце. Посеред жорстокості та озлобленості цього світу народжується Той, Хто Єдиний може зцілити будь-яку роз’єднаність, дарувати нам справжній мир і істинне щастя.

Відтоді як у людське життя ввійшов гріх, на землі запанувало трагічне розділення — і світ, відірваний від Творця, істинного Джерела світла, неминуче став занурюватися в темряву й хаос. Але Бог не покинув Свого творіння і не залишив його без піклування. Терпляче готуючи наше спасіння, Господь воплотився, увійшов у земну історію і став одним з нас. Син Божий став Сином Людським, у всьому подібним до нас, окрім гріха. Сповнене скорботи запитання «де ти, Адаме?», що пролунало колись у райському саді Едему, зрештою знайшло відповідь у вбогій печері поблизу Вифлеєму. «Перша людина з землі, земна, друга людина із неба Господь» (1 Кор. 15, 47), — як писав апостол Павло. У Христі, як у новому Адамі, Бог примирив світ із Собою (2 Кор. 5, 19), оновив людську природу, зціливши її від ран гріха.

Життя людини і життя всього світу зцілюються лише в Бозі — ось та проста, але надзвичайно важлива істина, про яку свідчить нинішнє свято. Як тут не згадати натхненні слова блаженного Августина, який зі священним трепетом прославляв премудрий Промисел Вседержителя! «Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, доки не спочине в Тобі» (Сповідь). Лише в Христі Ісусі здобувається єдність із Богом і справжній сенс життя людини, від створення світу покликаної до вічності.

Прихід у світ Спасителя — це передусім одкровення про Божественну любов до людей: любов, з одного боку, безмежну і всепереможну, а з іншого — лагідну, яка усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить (1 Кор. 13, 7).

Як же нам гідно відповісти на велику любов нашого Творця і наблизитися до Нього? Ця близькість досягається і підтверджується нами через наслідування євангельських заповідей, через терпіння і нелицемірну любов одне до одного, а найголовніше — через постійне оновлення нашої єдності з Христом у Таїнстві Святої Євхаристії.

Сьогодні — свято надії. Свято миру. Свято тихої радості. Прославляючи Народженого Спасителя і зустрічаючи Його прекрасними піснеспівами та церковними гімнами, пам’ятаймо про високе християнське покликання бути світлом для світу і сіллю землі (Мф. 5, 13–14) і, доки є час, чинити добро всім, а найбільш одновірним (Гал. 6,10). Подаруймо надію скорботним, утішмо зневірених, поділимося радістю з ближніми й далекими та допоможімо потребуючим — так чинячи, ми станемо воістину Христовим благоуханням Богові (2 Кор. 2, 15) і принесемо угодні дари Народженому Господу.

До тих же, хто з різних обставин досі перебуває поза спасительною огорожею Церкви і не бере участі в житті Христової спільноти, звертаюся із закликом: відкрийте своє серце Тому, Хто так полюбив нас, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ін. 3, 16). Прославімо ж Господа і Спасителя за Його невимовну милість і любов до роду людського.

Вітаючи всіх зі святом Різдва, бажаю вам, мої дорогі, кріпості сил і невичерпної радості в Народженому Спасителі. Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа (Еф. 1, 2). Амінь.