Різдвяне послання Патріарха Московського та всієї Русі КИРИЛА

Різдвяне послання Патріарха Московського та всієї Русі КИРИЛА архіпастирям, пастирям, дияконам, чернецтву й усім вірним чадам Руської Православної Церкви

Возлюблені у Господі архіпастирі, всечесні пресвітери і диякони, боголюбні іноки та інокині, дорогі брати й сестри!

Невимовна Божа любов зібрала нас нині, щоб у єдності духу і союзі миру (Еф. 4, 3) зустріти одне з найбільш урочистих і разом з тим таємничих свят Церкви – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Прославляючи пришестя у світ Спасителя, щиро вітаю всіх вас, мої дорогі, з цією радісною подією, яка відкрила нову епоху у відносинах між Богом і людьми.

Щоразу вдивляючись у те, що відбулося два тисячоліття тому, ми намагаємося осягнути велич чуда Боговтілення і не перестаємо дивуватися доброті та милості нашого Творця. Протягом довгих століть людство мучилося в напруженому очікуванні обіцяного Господом Примирителя (Бут. 49, 10): Царя праведного і спасаючого (Зах. 9, 9), на ім'я якого будуть сподіватися народи (Іс. 42, 4). І ось, коли, нарешті, настала повнота часів, Дитя народилося нам (Іс. 9, 5), щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ів. 3, 16). Любов Божа, яка сягає за межі пізнання (Еф. 3, 19), послала у світ не заступника, не ангела, не сильного і могутнього правителя, як думали люди, – Сам Бог втілився, щоб звільнити людину від влади гріха та зла.

Варто здивування, що найбільша в історії подія, про яку сповіщали старозавітні пророки і яку передчували навіть видатні мислителі давнини, відбулася так скромно і зовні непомітно. Спав Віфлеєм. Спав Єрусалим. Спала вся Юдея. Господь Вседержитель - Цар царів і Владика Всесвіту - з'явився світу не під урочисті звуки трубні (Пс. 150, 3) і не серед загального тріумфу, але смиренно і лагідно, в нічній тиші убогої печери, оспівуваний сонмом ангелів і небагатьма пастухами, які прийшли поглянути, що сталося (Лк. 2, 15).

На самому початку Свого земного шляху Господь ніби хоче «у приниженні показати образ чесноти», – розважає святитель Іоанн Золотоуст. Так благородно чинить тільки досконала любов, яка не шукає свого (1 Кор. 13, 4–5), не виставляє себе напоказ і не вимагає пошани та слави, але готова переносити заради користі ближніх усі нестатки та скорботи. «Саме тому, – продовжує вселенський учитель Церкви, – Господь приймає моє тіло, щоб я вмістив Його Слово, і, прийнявши моє тіло, дає мені Свого Духа, щоб і даючи, і приймаючи, передати мені скарб життя» (Слово на Різдво Христове). У цьому й відкрилася нам багата Божа любов, що ми отримали справжній скарб життя – Самого Господа, з Якого все, через Нього і до Нього (Рим. 11, 36).

Любов – справжня причина та рушійна сила Божественних вчинків. Він привів у буття світ і створив людину, щедро наділивши її дарами. Заради любові прийшов врятувати її, коли вона відпала від спілкування зі своїм Творцем. За визначенням Творця весь сенс людського життя полягає в тому, щоб ми любили один одного (Ів. 13, 34). Але як цього досягти у світі, де стільки зла та ненависті? Для цього, перш за все, необхідно відкрити і віддати своє серце Богові. Тільки Він може змінити і розширити його, щоб воно, нині таке немічне і обмежене, стало здатним вмістити в себе і ближніх, і далеких, і благодійників наших, і тих, що нас ображають – усіх тих, кого ми покликані любити за заповіддю Христовою, наслідуючи досконалість нашого Небесного Батька (Мф. 5, 48).

Схиляючись у молитві перед Новонародженим Богонемовлям, подумаймо, який саме дар ми запропонуємо Владиці Всесвіту? Чи може взагалі бути щось гідне і співрозмірне величі споконвічного Творця? Так, є такий цінний дар, якого найбільше бажає Господь: наше смиренне, любляче і милуюче серце. Прославляймо Христа не тільки прекрасними піснеспівами та вітальними повідомленнями, але насамперед – добрими справами. Поділімося світлою різдвяною радістю з нужденними, зігріймо нашою турботою ближніх, відвідаймо хворих та обтяжених скорботами. Втішмо й підтримаймо засмучених, покриймо молитвою всіх, що у сум'ятті та печалі перебувають.

Велика рятівна сила любові зцілює байдужість і злість, лікує ненависть та образи. Вона пом'якшує звичаї запеклих і виправляє багато кривизни суспільних відносин! Якщо будемо чинити так, справді виконаємо своє високе християнське покликання, бо цим виливом любові, за словами преподобного Ісаака Сиріна, ми уподібнюємося Богові (Слови подвижницькі. 48).

Таємниця Боговтілення – це таємниця реальної присутності Бога у світі. Апостол і євангеліст Іван, прозріваючи життя майбутнього віку, свідчить про цілковите перебування Господа з людьми: «Він поселиться з ними; вони будуть Його народом, і  сам Бог буде з ними — їхній Бог» (Об'явл. 21, 3). Однак ця невимовна таємниця Божественної присутності починає здійснюватися вже тут, на землі, бо з Різдвом Спасителя сповнився час і наблизилося Царство Небесне (Мк. 1, 15). Ми зримо входимо в цю реальність, утворюючи Єдину Святу Церкву Христову, через яку ми всі, мої дорогі, є посланцями і представниками цього Вишнього Царства любові. Це дивовижне і глибоке переживання «з нами Бог» є сутністю таємничого, сокровенного життя Церкви.

Пам'ятаймо про те, що, якщо Сам Вседержитель – Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній (Об'явл. 22, 13) – взяв у Свої обійми людську історію і обіцяв бути з нами у всі дні до кінця віку (Мт. 28, 20), то нам нема чого лякатися і боятися через тривожні обставини сьогодення. Відкликаючись на велику любов Спасителя, навчімося повністю довіряти себе Господу і сподіватися на Його благий Промисел, щоб і до Другого славного пришестя Христового навіть до усіх віддалених земель (Іс. 8, 9) з відвагою і радістю свідчити,

що з нами Бог!

ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ И ВСІЄЇ РУСІ

Різдво Христове

2023 / 2024 р.

Москва