Святіший Патріарх Московський і всієї Русі КИРИЛ

Біографічна довідка

Святіший Патріарх Кирил (в миру Володимир Михайлович Гундяєв) народився 20 листопада 1946 року у місті Ленінграді.

Освіта. Труди під керівництвом митрополита Никодима(Ротова)

Після закінчення 8-го класу середньої школи Володимир Гундяєв влаштувався на роботу до Ленінградської комплексної геологічної експедиції Північно- Західного Геологічного Управління, де пропрацював з 1962 по 1965 роки як технік - картограф, поєднуючи роботу з навчанням у середній школі.

Володимир планував після закінчення школи у 1965 році вступити до фізичного факультету Ленінградського університету і, отримавши вищу світську освіту, присвятити себе священнослужінню. Однак старший брат Микола, який на той час вчився в Ленінградскій духовній семінарії, організував його зустіч з Ленінградським митрополитом Никодимом (Ротовим). Ця зустріч стала визначальною у долі майбутнього Патріарха: митрополит Никодим порадив йому вступати відразу до семінарії.

На початку 1966 року митрополит Никодим призначив Володимира особистим секретарем. З цього часу почалося церковне служіння Володимира Гундяєва, яке було насичене постійно зростаючим переліком обов'язків.

3 квітня 1969 року митрополит Никодим постриг Володимира у чернецтво з ім'ям Кирил на честь рівноапостольного Кирила, просвітника слов'ян. 7 квітня, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, він був рукоположений митрополитом Никодимом в диякона, 1 червня того ж року – у ієромонаха.

За роки роботи з митрополитом Никодимом, супроводжуючи владику і знайомлячись на практиці з міжнародною діяльністю Руської Церкви, брав участь у засіданнях ІІІ Всехристиянського мирного конгресу у Празі, IV асамблеї Всесвітньої Ради Церков (ВРЦ) в Упсалі ( Швеція), у засіданнях центрального комітету ВРЦ та молодіжної комісії Християнської мирної конференції.

У 1970 році ієромонах Кирил з відзнакою і ступенем кандидату богословських наук закінчив ЛДАіС, пройшовши 8 – річний цикл навчання за 4 роки.

З 26 грудня 1974 по 26 грудня 1984 рік займав посаду ректора Ленінградських духовних шкіл. 

Зовнішньоцерковна діяльність після закінчення академії

У 1971 році митрополит Никодим доручив ієромонаху Кирилу самостійно прийняти рішення про вступ духовних шкіл Руської Православної Церкви до Сіндесмосу (англ. SYNDESMOS) – Всесвітнє братство православної молоді. Сіндесмос був заснований у 1953 році за ініціативою православних богословів та церковних діячів , у тому числі протоієреїв Іоанна Мейендорфа і Олександра Шмемана, і спочатку діяв тільки в Західній Європі і США. З 1964 року до організації увійшли представники православних духовних навчальних закладів Східної Європи. Духовні школи Московського Патріархату вступили до Сіндесмосу. Ієромонах Кирил був вибраний членом виконавчого комітету Сіндесмосу. Це стало його першим дипломатичним послухом.

12 вересня 1971 року, на свято благовірного князя Олександра Невського, ієромонах Кирил був возведений у сан архімандрита, 19 жовтня того ж року Священний Синод призначив його представником Московського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві. Архімандрит Кирил брав активну участь у всіх заходах ВРЦ, з 1975 року увійшов до центрального та виконавчого комітетів ВРЦ і до 1998 року брав участь в їх роботі, не пропустивши жодного засідання. У першій половині 70 – х років архімандрит Кирил став постійним учасником богословських діалогів Руської Православної Церкви з представниками інших конфесій. Три роки, які були проведено в Женеві, дали майбутньому Патріарху не тільки величезний досвід у церковно–дипломатичній області, але і можливість спілкування з руським духовенством і віруючими за кордоном.

Служіння на Смоленсько-Калінінградській кафедрі (1985-2009 роки)

Під час перебування митрополита Кирила на Смоленсько-Калінінградській кафедрі було відкрито 166 парафій (94 у Смоленську та області, 72 у Калінінграді та області). Відновлено 52 і відбудовано 71 православний храм.

У 1989 році було відкрито Смоленське духовне училище, яке перетворили у 1995 році на Смоленську духовну семінарію.

З 1998 року діє Між'єпархіяльне духовне училище, яке готує регентів духовних хорів, катехізаторів, іконописців, сестер милосердя тощо. У більшості парафій діють недільні школи. Є православні гімназії і дитячі садки. З 1992 року ведеться викладання Основ православної культури у державних школах Смоленскої та Калінінградської областей.

Голова ВЗЦЗ (1989-2009 роки)

В якості голови ВЗЦЗ займався законотворчою діяльністю, представляючи Руську Православну Церкву в комісіях щодо відпрацювання Закону СРСР «Про свободу совісті та релігійних організацій» від 1 жовтня 1990 року, Закону РСФСР «Про свободу віросповідань» від 25 жовтня 1990 року і Федерального закону Російської Федерації «Про свободу совісті та релігійні об'єднання» від 26 вересня 1997 року.

Брав участь у багатьох міжнародних суспільних і миротворчих ініциативах, у тому числі в випрацюванні церковної позиції і миротворчих акціях під час подій серпня 1991 року і жовтня 1993 року. Був одним з ініціаторів створення Всесвітнього руського народного собору у 1993 році. Брав участь і виголошував основні доповіді на Соборах ( 1993 – 2008 роки). З часу обрання на Патріарший Престол є головою ВРНС ( з 2009 року).

В якості голови Комісії Священного Синоду з відродження релігійно – морального виховання та благодійності ініціював створення синодальних відділів з релігійної освіти, соціального служіння і благодійності, з взаємодії зі збройними силами і правоохоронними органами. Був автором Концепції відродження благодійності та релігійної освіти, яку було прийнято Священнним Синодом 30 січня 1991 року. Розробив і подав до затвердження Священного Синоду «Концепцію взаємодії Православної Церкви з військовими силами» у 1994 році.

З 1995 по 2000 роки - керував розробкою і подав Ювілейному Архієрейському Собору 2000 року «Основи соціальної концепції Руської Православної Церкви». Під керівництвом митрополита Кирила були також підготовлені інші важливі документи, в тому числі « Основи вчення Руської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини».

Брав активну участь у нормалізації церковного становища в Естонії. У зв'язку з цим відвідав Антіохійський і Єрусалимський Патріархати (поїздки до Лівану, Сирії, Йорданії та Ізраїля у 1996 році), а також брав участь у переговорах з представниками Константинопольського Патріархату у місті Цюріх ( Швейцарія) у березні і двічі у квітні 1996 року, у Фесалоніках, Таллінні і Афінах (1996 рік), в Одесі (1997 рік), в Женеві ( 1998 рік), в Москві, Женеві, Цюріху (2000 рік), у Відні, Берліні і Цюріху (2001 рік), у Москві і Стамбулі (2003 рік); неодноразово також відвідував Естонію, де проводив переговори з представниками влади, депутатами парламенту і з діловими колами цієї країни.

23 грудня 1998 року у ВЗЦЗ за ініціативою митрополита Кирила відбулася зустріч представників традиційних російських релігійних об'єднань: Руської Православної Церкви, громад послідовників ісламу, юдаїзму і буддизму, на якій було прийнято рішення про створення Міжрелігійної ради Росії з постійно діючим секретаріатом і були вибрані п'ять членів президії: митрополит Кирил, верховний муфтій Талгат Таджуддін, муфтій Р. Гайнутдін, головний равін Росії Адольф Шаєвич і пандіто хамбо – лама Дамба Аюшеєв.

Брав активну участь у миротворчих акціях щодо Югославії. Неодноразово під час війни відвідував Белград, вів переговори з керівництвом цієї країни, ініціював створення неформальної міжнародної християнської миротворчої групи щодо Югославії ( Відень, травень 1999 року) і скликання міжнародної конференції на тему: « Європа після косовської кризи: подальші дії Церков" в місті Осло ( Норвегія) у жовтні 1999 року.

Був основним доповідачем на Парламенських слуханнях, які були присвячені «Основам соціальної концепції Руської Православної Церкви» ( Москва, 2001 рік) і темам « Релігія і здоров'я» (Москва, 2003 рік), «Удосконалення законодавства про свободу совісті та про релігійні організації : практика застосування, проблеми і шляхи рішення» (Москва, 2004 рік). Виступив ініціатором діалогу з європейськими організаціями у Брюселі і створення у 2009 році Представництва Православної Церкви при європейських міжнародних організаціях.

Взаємодія з Помісними Православними Церквами

Митрополит Кирил віддавав багато сил розвитку двосторонніх контактів Руської Церкви з кожною з Помісних Церков. Він був першим представником Руської Православної Церкви у «Сіндесмосі» - Всесвітньому братстві православних молодіжних організацій. З 1971 по 1977 рік – член Виконкому «Сіндесмосу»; учасник VIII ( Бостон, 1971 рік), ІХ ( Женева, 1977 рік), Х (Фінляндія, 1992 рік), і XIV (Москва, 1992 рік) Генеральних Асамблей цієї організації; учасник першої Предсоборної Всеправославної наради ( Шамбезі, 1976 рік) і Міжправославної комісії з підготовки Святого і Великого Собору Східної Православної Церкви (Шамбезі, 1993, 1999 рік); головний доповідач на православній консультації «Загальне розуміння і бачення ВРЦ» ( Шамбезі, 1995 рік); учасник Всіправославної консультації з питань екуменізму ( Салоніки, 1998 рік) і Зібрання Глав Помісних Православних Церков за зцілення болгарського церковного розколу ( Софія, 1998 рік); участник Всіправославного святкування 2000 років Христіанства у Віфлеємі 7.01.2000 року; учасник переговорів між Московським і Константинопольським Патріархатами ( Стамбул, 1977 рік, Женева, 1978 рік, Стамбул 1990 рік, Москва, 1991 рік, Стамбул, 1993 рік) і регулярних консультацій щодо поточних проблем між двома церквами; проводив переговори з Константинопольською Православною Церквою щодо Естонії і з Румунською Православною Церквою щодо проблеми Бессарабської митрополії у Молдові ( двічі у 1997 році в Женеві, Кишиневі, 1999 рік).

У 2005 році в якості голови делегації Руської Православної Церкви брав участь в інтронізації Патріарха Єрусалимського Феофіла ІІІ.

На посаді голови ВЗЦЗ у складі офіційних делегацій відвідав всі Помісні Православні Церкви, у тому числі, супроводжував Святішого Патріарха Пімена і Святішого Патріарха Олексія під час їх поїздок за кордон.

Міжхристиянскі зв'язки і співробітництво на посады голови ВЗЦЗ

У 90 – х роках ХХ століття митрополит Кирил і ВЗЦЗ випрацювали нову стратегію побудови відносин з інославним світом, яку було ухвалено на Архієрейському Ювілейному Соборі 2000 року. Завдання православних християн – відновлення єдності Вселенської Церкви на основі неушкодженої істини, тобто у Православ'ї.

Діалог Руської Православної Церкви з інославними будувався в декількох напрямках.

Перше: вивчення проблем богословського характеру, де Руська Православна Церква виступає берегинею апостольського і святоотцівського Передання Православної Церкви, вчення Вселенських і Помісних Соборів.

Друге: спільна робота у сфері служіння суспільствау «там де це не протирічить віровченню і духовній практиці…у тому об'ємі і формі, які Церква вважає на даний момент найбільш доцільними».

Третє: безумовна відмова від прозелітизму з боку традиційних конфесій і неприпустимість місіонерської діяльності сект.

У 2000 – х роках основну увагу було засереджено на спільному свідоцтві щодо християнської основи європейської цивілізації, миротворчості, захисту прав христіян і їх моральних принципів і т.д. Цими принципами визначалася багатовекторна богословська і церковно - дипломатична діяльність ВЗЦЗ та його голови у діалогах з інославним світом як у формі двосторонніх відносин, так і в роботі міжхристиянских організацій.

Патріарша інтронізація

5 грудня 2008 року на 80 – му році життя спочив Патріарх Московський і всієї Русі Олексій ІІ, який очолював Руську Церкву понад 18 років. Вибрання місцеблюстителем Патріаршого Престолу митрополита Кирила, було зумовлене у тому числі його діяльністю на посту голови ВЗЦЗ, особистим курірованням найбільш складних напрямків у взаємовідносинах Церкви з зовнішнім світом протягом всього періоду Патріаршества Олексія ІІ.

Майбутній Патріарх Кирил так охарактеризував Першосвятительске служіння свого попередника:

9 грудня митрополит Кирил з собором єпископів звершив Божественну літургію у храмі Христа Спасителя. Після закінчення літургії відбулося відспівування Патріарха Олексія ІІ, яке очолив Патріарх Константинопольський Варфоломій. Серед тих що брали участь у відспівуванні були Предстоятелі Грузинської, Румунської, Елладської, Албанської Церков, Церкви Чеських земель і Словаччини і представники всіх Помісних Церков, ієрархи Руської Православної Церкви, численні почесні гості, у числі яких були Президент Росії Д.О.Медвєдєв і Голова Уряду Російської Федерації В.В.Путін, Президенти Білорусі, Молдавії, Вірменії,голови діпломатичних представництв десятків держав. На відспівуванні, говорячи про свого попередника, особливу увагу митрополит Кирил приділив єдності православних народів, яких окормляє Руська Церква.

Вибрання 16 – го Патріарха Московського і всієї Русі відбувалося в атмосфері безпрецедентної відкритості. Протягом всього періоду між кончиною Патріарха Олексія ІІ і вибранням митрополита Кирила на Патріарший Престол засобами масової інформації велася жвава дискусія щодо кандидатур. Архієрейський і Помісний Собори показали, що митрополит Кирил - єдиний архієрей, який здатний згуртувати абсолютну більшість єпископату,кліриків, чернецтва і мирян Руської Православної Церкви.

1 лютого 2009 року в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві відбулося урочисте возведення митрополита Кирила на престол Патріархів Московських і всієї Русі.

Патриаршее служіння 

Міжправославні зв'язки 

З самого початку свого Предстоятельского служіння Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил бачив найважливішим завданням в області міжправославних зв'язків підтримання братерського спілкування всередині сім'ї Помісних Православних Церков. 

За минулі роки Його Святість  відвідав наступні Помісні Православні Церкви:

 Константинопольську (2009 р., 2014 р., 2018 р.), Олександрійську (2010 р.), Антіохійську (2011 р.), Єрусалимську (2012 р.), Сербську (2013 р., 2014 р.), Румунську  (2017 р.), Болгарську (2012 р., 2018р.), Кіпрську (2012 р.), Елладську (2013 р.), Албанську (2018 р.), Польску (2012 р.). 

Також він двічі відвідав Святу Гору Афон: у 2013 році з паломницьким візитом і в 2016 році, очоливши в Пантелеїмоновському монастирі урочистості, приурочені до 1000 – річчя руської присутності на Святій Горі.

Святіший Патріарх Кирил офіційно зустрічався з Предстоятелями всіх Помісних Православних Церков:

• Константинопольської (Стамбул, 2009 р.; Москва, 2010 р.; Підгориця (Чорногорія), 2013 р.; Стамбул, 2014 р.; Шамбезі, 2016 р.; Стамбул, 2018 р.),

• Олександрійської (Москва, 2009 р.; Олександрія , 2010 р.; Москва, Геленджик, 2012 р.; Москва, 2013 р., 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2018 р.),

• Антіохійської (Дамаськ, 2011 р.; Москва, 2014 р., 2015 р., 2017 р.);

• Єрусалимської, 2012 р; Москва, Сочі, 2013 р.; Москва, 2016 р., 2017 р.),

• Грузинської (Баку, 2009 р.; Київ, Москва, 2011 р.; Москва, 2013 р., 2016 р.),

• Сербської (Москва, Белград, 2013 р.; Белград, 2014 р.; Лондон, Москва, 2016 р., 2017 р., 2018 р.),

• Румунської  (Бухарест, Москва, 2017 р.),

• Болгарської (Софія, 2012 р.; Москва, 2013 р., 2014 р., 2016 р.; Софія, 2018 р.),

• Кіпрської (Москва, 2011 р.; Нікосія, 2012 р.; Москва, 2013 р., 2016 р., 2017 р.),

• Елладської  (Москва, 2012 р.; Афіни, 2013 р.),

• Албанської (Москва, 2009 р., 2016 р., 2017 р.; Тірана, 2018 р.),

• Польскої (Москва, 2011 р.; Варшава, 2012 г.; Москва, 2013 р., 2016 р., 2017 р.),

• Православної Церкви Чеських земель і Словаччини  (Москва, 2009 р., 2011 р., 2012 р., 2016 р. — двічі , 2017 р.),

• Православної Церкви в Америці  (Москва, 2009 р., 2011 р., 2013 р., 2014 р., 2016 р., 2017 р.).

У роки Предстоятельського служіння Святішого Патріарха Кирила тривала підготовка до Всеправославного Собору, яку було почато за півстоліття  до того Першою всеправославною нарадою на острові Родос у 1961 році. 

За результатами низки  підготовчих нарад було вирішено провести  Собор за участю всіх загальновизнаних Помісних Православних  Церков у червні 2016 року. Однак незабаром до цього часу стало відомо про відмову низки Православних Церков від участі у Святому і Великому Соборі Православної Церкви в раніше встановлені терміни. 

У зв'язку з цим Руська Православна Церква виступила з ініціативою: в дні, що залишилися до запланованої зустрічі, провести термінові міжправославні консультації, однак цю пропозицію не було прийнято Константинопольським Патріархом.  

Розглянувши ситуацію, що склалася, Священний Синод Руської Православної Церкви ухвалив заяву із закликом підтримати пропозицію Антіохійської, Грузинської, Сербської  та Болгарської Церков про перенесення  термінів Всеправославного Собору. Проте, 18 – 26 червня 2016 року на острові Крит відбувся Собор, в якому взяли участь делегації десятьох Помісних Церков. 

Антіохійська, Руська, Грузинська та Болгарська Церква не брали участь в його роботі. 

Оцінюючи його результати, учасники засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви підкреслили, що основу загальноправославного співробітництва протягом усього соборного процесу складав принцип консенсусу,  і проведення Собору за відсутності  згоди з боку низки автокефальних Православних Церков порушує цей принцип, внаслідок чого Собор, що відбувся на Криті, не може розглядатися як Всіправославний, а прийняті на ньому документи  - як ті, що виражають загальноправославний консенсус.

На зустрічах Предстоятелів Православних Церков в рамках  Предсоборного процесу Патріарх Константинопольський Варфоломій обіцяв, що він не буде робити ніяких кроків, щоби легалізувати розкол в Україні. Зокрема, на Зібранні Предстоятелів у Шамбезі ( січень 2016 р.) Патріарх Варфоломій в присутності Предстоятелів і представників всіх загальновизнаних автокефальних Церков наголосив, що визнає митрополита Київського і всієї України Онуфрія,  що був присутній на Зібранні, єдиним канонічним Предстоятелем Православної Церкви в Україні. 

Проте на ділі Константинопольський Патріархат приступив до дій,  безпосередньо спрямованих до зруйнування єдності Руської Православної Церкви. 

Незважаючи на всі зусилля з відновлення братерського діалогу, вжиті Святішим Патріархом Кирилом, який прибув до Стамбулу  31 серпня 2018 року з тим, щоби роз'яснити  справжню ситуацію в Україні і можливі наслідки антиканонічного втручання Константинополю, вже у вересні відбулося призначення до Києву « екзархів» Константинопольського престолу, що стало суворим порушенням церковних канонів і отримало належну оцінку з боку Священного Синоду Руської Православної Церкви : було припинено молитовне поминання імені Патріарха Константинопольського під час Патріарших богослужінь в Руській Православній Церкві, призупинено співслужіння з ієрархами Константинопольського Патріархату. 

Священний Синод благословив підносити у всіх храмах Руської Православної Церкви під час Літургії особливі посилені моління про єдність Святого Православ’я.

11 жовтня 2018 року Константинопольська Патріархія повідомила про наступні рішення, яки прийняв її Синод:

«надати автокефалію Українській Церкві», хоча канонічна Українська Православна Церква про це не просила; « відновити» у священному сані керівників українського розколу, «відмінюючи» всі канонічні  покарання, на них наложені і без розбору прийнявши їх усіх та їх послідовників до «церковного спілкування»; «скасувати» дію підписаної 332 роки тому Соборної грамоти про перехід Київської митрополії до складу Московського Патріархату; відкрити у Києві свої «ставропігії».

Незважаючи на  лицемірний заклик Константинополя « утримуватися» від захоплення храмів і насильства « заради миру й любові», в дійсності тиск, який було спричинено на єпископів, клиріків, чернецтва і мирян Української Православної Церкви, не бажаючих брати участь в антиканонічних діях, безперестанно зростав.

В цих умовах Священний Синод Руської Православної Церкви під головуванням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила на засіданні в Мінську 15 жовтня 2018 року був вимушений прийняти єдине можливе рішення: 

« З огляду на антиканонічні дії Константинопольського Патріархату , що продовжуються, визнати неможливим подальше перебування з ним в євхаристійному спілкуванні ».

15 грудня 2018 року в Києві відбувся так званий « об'єднавчий собор» , в президії якого сиділи, зокрема, ієрарх Константинопольської Церкви і тодішній президент України П. Порошенко.

Результатом цього засідання стало створення з декількох розкольницьких організацій нової структури під назвою « Православна Церква України», якій 6 січня 2019 року Патріархом Варфоломієм був наданий « томос про автокефалію».

Рішення, які були прийняті Константинополем, не були підтримані іншими Помісними Церквами. Однак через деякий час під тиском з боку Константинопольського Патріархату предстоятелі трьох з них – Елладської ( жовтень 2019 р.), Олександрійської ( листопад 2019 р.), а потім і Кіпрської ( жовтень 2020 р.) висловили готовність поминати лідера українських розкольників Епіфанія Думенко як голову «Церкви України».

У зв'язку з цими подіями Священним Синодом Руської Православної Церкви були прийняті рішення виключити з диптихів для поминання під час богослужіння Патріарха Олександрійського Феодора, Архієпископа Кіпрського Хризостома і Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма, припинити євхаристійне спілкування з ними, а також з тими ієрархами даних Церков, які будуть молитися разом із представниками розколу.

У спілкуванні із Предстоятелями та представниками Помісних Православних Церков і в публічних виступах Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил безперестанно закликає до збереження канонічного строю церковного життя, підкреслює необхідність соборного обговорення і вирішення  наявних проблем.

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил та Священний Синод підтримали ініциативу Блаженнішого Патріарха Єрусалимського про проведення в Аммані ( Йорданія) братньої зустрічі Предстоятелів Помісних Церков з метою обговорення ситуації у православному світі. 

У зустрічі, яка відбулася 26 лютого 2020 року, взяли участь делегації Єрусалимської Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ, Руською Православною Церквою на чолі зі Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, Сербською Православною Церквою на чолі з приснопам'ятним  Патріархом Сербським Іринеєм, Румунською Православною Церквою на чолі з митрополитом Тирговіштським Ніфоном, Польською Православною Церквою на чолі з архієпископом Люблінським і Холмським Авєлем і Православної Церкви Чеських земель і Словаччини на чолі з Блаженнішим Митрополитом Чеських земель і Словаччини Ростиславом.

Припускають, що « Амманський формат» може стати платформою для подальших консультацій з цієї проблематики.

У двосторонніх контактах з Помісними Православними Церквами Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил прагне розвивати міжцерковні зв'язки, спільно працювати заради збереження православної єдності і свідоцтва про істину Православ'я у світі, надавати у разі  необхідності братерську допомогу. Так, за співпраці Руської  Церкви на кошти благодійників в Маалюлі  відновили  будівлі монастиря Антіохійського Патріархату, які було захоплено в ході Сирійської війни бойовиками, проведене переобладнання шпиталю Антіохійської Православної Церкви «Аль – Хосн».

Крім того, за фінансової підтримки Російської держави і сприянням Руської Православної Церкви побудований  в столиці Сербії Белграді храм Святого Сави був прикрашений унікальними мозаїками.

Міжхристиянськи зв'язки

Головними темами співробітництва з інославними церквами, основні напрямки якого були закладені ще митрополитом Кирилом під час його перебування головою ВЗЦЗ, стало відстоювання християнських духовно – моральних цінностей у житті суспільства, захист прав християн зі всього світу, особливо в країнах, де відбуваються військові конфлікти і цивільні негаразди.

Цими роками Святіший Патріарх Кирил провів наступні зустрічі з головами інославних церков:

Верховним Патріархом и Католікосом всіх вірмен (Москва, 2009 р., 2010 р., 2013 р., 2014 р., 2016 р., 2017 р., 2019 р.); Святішим Патріархом Коптської Церкви (Олександрія, 2010 р.; Москва, 2014 р., 2017 р. — 2 рази); маронітським Патріархом (Ліван, 2011 р.; Москва, 2013 р.); главами християнських церков Патріархом-Католікосом Ассирійської Церкви Сходу (Москва, 2014 р.); Католікосом Сходу и Митрополитом Маланкарським (Москва, 2019); Католікосом-Патріархом Кілікійським — Головою Вірменської  Католицької  Церкви (Москва, 2015 р.); Патріархом Сирійськой Ортодоксальної Церкви (Москва, 2015 р.); Папою Римським Франциском (Гавана, 2016 р.); Архієпископом Кентерберійським (2016 р., 2017 р.); Патріархом-Католікосом Ефіопської Церкви (Москва, 2018 р.); Примасом Євангельсько-Лютеранської церкви архієпископом Турку и всієї Фінляндії (Москва, 2012 р., 2014 р., Санкт-Петербург, 2018 р.; Москва, 2019 р.).

Також відбулися його зустрічі з головою Комісії з екуменізму і діалогу Італійської єпископської конференції (2009 р.), Президентом Всесвітньої Ради церков від Азії ( 2009 р.), генеральним секретарем Всесвітньої Ради церков ( Москва 2010 р., 2014 р., 2015 р., 2019 р.), президентом Всесвітнього баптистського альянсу ( 2012 р.), членами Президії Польської католицької єпископської конференції (2012 р.), делегацією Національної Ради церков Кореї ( 2013 р.), президентом Євангельської асоціації Біллі Грема (Москва, 2015 р., 2019 р.), делегацією Англіканської Церкви у Північній Америці ( Москва 2015 р.)  та іншими.

Регулярно відбуваються зустрічі Християнського міжконфесійного консультативного комітету, членами якого є представники Руської Православної Церкви, Римо – Католицької Церкви, Вірменської апостольської Церкви, старообрядницьких згод, лютеранських, баптиських, п’ятидесятницьких та союзів і громад Азербайджану, Вірменії, Білорусі , Грузії, Казахстану, Киргизстану, Латвії, Литви, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України, Естонії.

На переконання Святішого Патріарха Кирила, у сучасному світі міжрелігійний діалог « повинен стати важливою частиною спільних зусиль, які спрямовані до  побудови мирних та справедливих відносин між народами, між людьми різних релігій і націй, між людьми різних політичних поглядів і переконань».

У 2009 році Патріарх Кирил став співголовою Міжрелігійної Ради СНД. У 2010 році в Баку відбувся Всесвітній саміт релігійних лідерів, в якому взяли участь відомі представники світових релігій і європейських соціально – політичних структур.

У травні 2012 року Патріарх Кирил взяв участь в IV З'їзді лідерів світових і традиційних релігій в Астані.

На з'їзді було створено Раду світових релігійних лідерів, Святіший Патріарх Кирил увійшов до її складу.

Взаємодія Руської Православної Церкви та інших традиційних релігій Росії здійснюється на постійній основі в рамках Міжрелігійної Ради Росії ( МРР).

МРР висловлювала консолідовану позицію традиційних релігій Росії з таких актуальних тем, як захист прав сім'ї та дитини, протидія абортам, утвердження традиційних сімейних цінностей, міграція, обмеження грального бізнесу, боротьба з наркотрафіком, розповсюдження екстремізму під релігійними гаслами, розпалювання ворожнечі на етноконфесійному грунті, охорона правопорядку, концепція волі та прав людини, образа почуттів віруючих та інше.

Одним з важливих напрямків діяльності Міжрелігійної Ради Росії за минулі десятиліття стало сприяння розвитку теологічної освіти і науки.

Саме дякуючи консолідованій позиції лідерів традиційних релігій, яку було висловлено ними у рамках МСР, вдалося досягти суттєвого прогресу у цій області, завдяки  чому в даний час відбуваються захисти дисертацій з теології, а визнання теології науковою спеціальністю надало великий імпульс до розвитку цієї дісципліни у системі вищої освіти. 

Московський Патріархат минулими роками активно налагоджував контакти із зарубіжними релігійними організаціями і розвивав ті, що  вже існують.

До останніх можно віднести роботу Спільної російсько – іранської комісії з діалогу « Православ'я – Іслам», початок якої було покладено Святішим Патріархом Кирилом ( тоді митрополитом Смоленським і Калінінградським)   і аятоллою Мухаммадом Алі Тасхірі у 1995 році.

У ході засіданнь комісії обговорювалися питання діалогу релігій, екстремізму і терорізму, прав людини, екології, релігійної етики та інше.

Представники Руської Православної Церкви регулярно беруть участь в великих міжрелігійних заходах, що свідчить про високий авторитет Московського Патріархату між нехристиянськими релігійними громадами. 

Минулими роками подібні конференції відбулися в Єгипті, Марокко, Йорданії, Іраку, Азербайджані та інших країнах.

З 2011 року Руська Православна Церква розвиває взаємовідносини з Управлінням зі справ релігії Туреччини, для чого було сформовано спеціальну робочу групу.

Представники Руської Православної Церкви незмінно беруть участь в з’їздах лідерів світових і традиційних релігій, які відбуваються в Астані. 

У 2012 у IV З'їзді особисто брав участь Святіший Патріарх Кирил. 

Важливе місце у міжрелігійному діалозі займають особисті контакти між лідерами традиційних релігій. 

З 2009 року Святіший Патріарх Кирил багато разів зустрічався з такими авторитетними діячами, як Верховний імам ісламського університету « Аль – Азхар», Головний рабин Ізраїля, Голова Управління у справах релігії Туреччини, Верховний муфтій Сирії, Голова Управління мусульман Кавказу. 

Московський Патріархат активно відстоює норми традиційної моралі і шлюбу у двосторонніх контактах з різними релігіями та в міжрелігійних організаціях, зокрема, у Всесвітній конференції релігій за мир і Європейській Раді релігійних лідерів. 

За участі Святішого Патріарха Кирила у 2010 та 2019 роках пройшли Всесвітні саміти релігійних лідерів в Баку.

Голова Руської Православної Церкви також брав участь у зустрічі Президента Росії з учасниками Групи високого рівня з міжрелігійного діалогу при Генеральному директорові ЮНЕСКО (Москва, 2009 р.); зустрічі групи релігійних лідерів високого рівня у партнерстві з ЮНЕСКО (Баку, 2010); трьохсторонньої зустрічі з головою Управління мусульман Кавказу і Верховним Патріархом і Католікосом всіх вірмен ( Баку, 2010 р.;Єреван 2011 р.; Москва, 2017 р.); Європейської Раді релігійних лідерів (ЄРРЛ)( Москва, 2011 р.); зустрічі голови Уряду Росії В.В.Путіна з головами і представниками релігійних і громадських організацій та національно – культурних автономій ( Москва, 2011 р.); засіданні Президії Міжрелігійної Ради СНД, виступав з доповіддю ( Єреван, 2011 р.); зустрічі голови Уряду Росії В.В.Путіна з керівниками традиційних релігійних громад Росії ( Москва, 2012 р.); засіданні Міжрелігійної Ради СНД, ( Баку, 2010 р.); засіданні Президії Міжрелігійної Ради Росії ( Москва, 2010 р.,2013 р., 2017 р. – двічі) об'єднаному засіданні Міжрелігійної Ради Росії і Християнського міжконфесійного комітету ( Москва, 2020 р.). 

Відбулися зустрічі Святішого Патріарха з головою Управління мусульман Кавказу шейх –уль – ісламом Аллахшукюром Паша – заде ( Баку, 2009 р.; Москва, 2010 р.; 2011 р.; Астана, 2012 р.; Москва, 2014 р., 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2019 р.); верховним муфтієм Сирії (Дамаськ, 2011 р.; Москва, 2014 р.) и міністром вакуфів Сирійської Арабської Республіки (Дамаськ, 2011 р.; Москва, 2017 р.); верховним муфтіем Казахстану (Астана, 2012 р.); верховним муфтієм Киргізії (Бішкек, 2017 р.); головою  Духовного управління мусульман Узбекистану,( Ташкент 2017 р.); верховними рабінами Ізраїля (Ізраїль, 2012 р.); муфтіями регіонів, які входять до складу Північно – Кавказького федерального округу, було підписано Спільну декларацію ( Кісловодськ, 2012 р.); головою Центрального духовного Управління мусульман Росії ( Уфа, 2016 р.); головою Духовного управління мусульман Республіки Татарстан ( Казань, 2016 р.); Головним рабином Росії ( Москва,  2010р., 2016 р., 2017 р.); з головою фонду « Покликання сумління» рабином Артуром Шнайєром ( Москва, 2017 р.), генеральним секретарем Всесвітньої ісламської ліги ( Москва 2019 р.).

Також відбулися зустрічі Святішого Патріарха Кирила з головою Управління у справах релігії при Уряді Турецької Республіки  (Анкара, 2009 р.; Москва, 2014 р.),головою Комітету у справах релігій при Кабінеті міністрів Республіки Узбекистан (Ташкент, 2017 р.), керівником Державного управління КНР у справах релігій (Москва, 2014 р.), президентом Федерації єврейських громад Росії (Москва, 2016 р.), аятоллою – радником Верховного лідера Ірану і головою Організації ісламу і культурних зв'язків Ірану (Москва, 2016 р.).

Допомога потерпаючим від гонінь християнам

Московський Патріархат не залишається байдужим до тяжких випробувань, що спіткали християн на Близькому Сході та в Північній Африці, а також і в інших регіонах світу. 

Руська Православна Церква всюди, де є можливість, піднімає питання захисту прав христіян, які потерпають від рук екстремістів та терористів. Вона розповідала про проблему гонінь і в ООН, і в Європейському Парламенті, і в ОБСЕ, і на Всесвітніх конференціях релігій за мир (ВКРМ).

Виступи представників Руської Церкви з теми переслідування та дискримінації християн лунали  на найбільших форумах  і круглих столах : в США, Греції, Лівані, Йорданії, Вірменії, Угорщині, Албанії, Ліхтенштейні та інших країнах. За ініціативою Московського Патріархату тему захисту християн від гонінь було включено в підсумкові документи міжнародних конференцій.

Святіший Патріарх Кирил направляв листи головам держав с проханням помилувати окремих християн, які перебували під загрозою смертної кари. Жоден з них не був покараний, а декотрих було помилувано і випущено на волю.

У 2015 році за ініціативою Московського Патріархату, Ватикану, Росії та Лівану 65 країн світу  прийняли у Раді ООН у справах людини заяву з підтримки прав християн Близького Сходк, що стало проривом інформаційної блокади цієї проблеми. 

Трохи пізніше,  після зустрічі Патріарха Кирила з Папою Франциском в кубинській столиці у 2016 році, геноцид християн був офіційно визнаний у США.

Руська Православна Церква незмінно піднімає проблему гонінь на християн під час діалогу з мусульманськими та юдейськими громадами. 

Вона піднімалася під час діалогу з Організацією ісламського співробітництва, з ісламськими лідерами Єгипту, Іраку, Сирії, Марокко, Ірану, Азербайджану і Туреччини.

Незабаром після спільного звернення Святішого Патріарха Кирила і Папи Римського Франциска у 2016 році трагедію християн в Сирії на Заході почали відкрито називати геноцидом, відповідні заяви зробили Державний департамент і Конгрес США.

Конкретним кроком православно – католицької взаємодії у цій області став візит групи представників Руської Православної Церкви і Римо – Католицької Церкви до Лівану і Сирії в квітні 2016 року. 

Проведені у ході поїздки консультації з представниками місцевих конфесій повинні послужити основою для розробки подальших суспільних проектів, які спрямовані на підтримку страждаючих братів і сестер. 

Крім того, дотримуючись заклику, який пролунав на зустрічі в Гавані, у 2017 році православні і католики організували низку спільних заходів на захист близькосхідних христіян. 

Так, в січні у Парижі відбувся V Європейський православно – католицький форум, присвячений проблемі терористичної загрози, яка напряму пов'язана з ситуацією на Близькому Сході і яка зачіпає сьогодні мільйои людей по всьому світу. 

Важливою подією став Всесвітній саміт в захист переслідуваних християн, який відбувся у травні 2017 року в столиці США Вашингтоні і який зібрав 600 делегатів з 136 країн.

Саміт було організовано завдяки суспільній ініціативі Руської Православної Церкви і Євангельскої асоціації Біллі Грема.

До участі в ньому було запрошено представників Помісних Православних Церков, Римо – Католицької Церкви, різних протестантських деномінацій, а також Давніх Східних ( орієнтальних) Церков.

12 лютого 2018 року в Австрії відбулася міжнародна конференція, яка присвячена становищу християн на Близькому Сході, де був  представлений каталог зруйнованих храмів, який був підготовлений спільними зусиллями ВЗЦЗ і католицької організації  « Допомога Церкві у біді».

У грудні 2018 року відбувся візит до Росії делегації Ради лідерів християнських церков Іраку і їх зустріч зі Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом.

Цей візит і зустрічі, які відбулися на протязі нього, спрямовані до подальшого розвитку взаємодії між Руською Православною Церквою і релігійними громадами Іраку, яка  здійснюється у контексті зусиль, що робляться Московським Патріархатом у сфері підтримки переслідуваних християн на Близькому Сході. 

Миротворчість

Ще один дуже важливий напрямок діяльності Руської Православної Церкви, у тому числі в діалозі з іншими християнськими  церквами і релігійними громадами – миротворчість.

Святіший Патріарх Кирил і, за його дорученням,  Відділ зовнішніх церковних зв'язків та інші структури особливу увагу приділяли темі відновлення миру, поверненню біженців та облаштування мирного життя в Сирії.

У 2017 році з благословення Святішого Патріарха Кирила Радою з взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президентові Росії було створено Міжрелігійну робочу групу з надання допомоги населенню Сирії, до якої увійшли представники християнських та мусульманських громад Росії і низка громадських організацій. 

У лютому 2018 року делегацією Міжрелігійної робочої групи Ради з взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президентові  Росії було проведено акцію з надання допомоги сирійському народу, яка стала безпрецедентною за обсягом одночасно наданої допомоги. Акція проводилася з благословення Святішого Патріарха  Московського і всієї Русі  Кирила.

Значну частину коштів, яких було зібрано для закупівлі допомоги, склав особистий внесок Його Святості, який особисто курирує проект. Допомога роздавалася у сирійських храмах та мечетях спільно християнами та мусульманами Сирії і Росії. Крім того, у рамках діяльності цієї групи вдалося відновити і обладнати до навчального року загальноосвітню школу Дамаського району Барза.

Унікальною за складом учасників з сирійської сторони стала Нарада Глав і високих представників релігійних громад Сирії та Росії, яку було проведено у листопаді 2018 року. 

Захід було проведено з благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила і було приурочено до  відвідування Дамаску головою ВЗЦЗ. Метою зустрічі стало обговорення подальшого співробітництва між християнами та мусульманами Росії та Сирії у сфері надання допомоги постраждалому сирійському народу. За складом учасників з обох боків захід не має прецедентів. У вітальному слові Блаженніший Патріарх Великої Антіохії і всього Сходу Іоанн Х висловив  слова глибокої вдячності Святішому Патріарху Московському і всієї Русі  Кирилу за роботу, яку проводить Руська Православна Церква з надання допомоги Сирії.

З самого початку конфлікту в Нагірному Карабасі, який налічує вже три десятиліття, Руська Православна Церква робить все можливе,  щоби разом з релігійними лідерами Вірменії та  Азербайджану сприяти встановленню миру на цій   багатостраждальній землі. 

Зокрема, існує формат трьохсторонніх зустрічей Верховного Патріарха – Католікоса всіх вірмен, Голови Управління мусульман Кавказу і Патріарха Московського і всієї Русі.

Завдяки роботі у цьому форматі вдалося домогтися, щоби протистояння в Нагірному Карабасі не набуло характеру міжрелігійного конфлікту.

Восени 2020 року у зв'язку з різким загостренням  обстановки в регіоні і повномаштабним озброєним конфліктом, що розгорівся, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил двічі виступив із заявами, закликаючи зупинити кровопролиття і прийти до мирного рішення існуючих проблем. 

Християнські цінності і суспільна мораль 

З моменту свого обрання на Первосвятительский престол Святіший Патріарх Кирил під час зустрічей з лідерами і високими представниками іноземних держав, головами дипломатичних місій у Москві, керівниками міжнародних організацій приділяє особливу увагу обговоренню актуальних питань сучасності. 

Говорячи про ситуацію на Близькому Сході, він підкреслює необхідність консолідації зусиль міжнародної спільноти у справі відновлення зруйнованих війною храмів та святинь , а також необхідної для життя людей інфраструктури.

Велике значення Предстоятель Руської Церкви надає рішенню проблеми деградації християнських моральних норм і цінностей у країнах Старого та Нового світу.

Сьогодні християнську мораль стрімко намагаються витіснути з життя західного суспільства. 

Святіший Патріарх Кирил відзначає, що ідеологи секуляризму все частіше відводять християнству місце історичного релікту, який, за їх думкою, не повинен суттєво впливати на сучасні громадські процеси.

За думкою Святішого Патріарха, основними напрямками спільної діяльності Церкви, політичних і громадських сил повинна стати робота над укріпленням інституту сім'ї та  вихованням в дусі християнської традиції молодих поколінь,  відстоюванні  цінностей людського життя від моменту зачаття і до природньої смерті, популяризації здорового способу життя, відповідальним відношенням до природнього довкілля.

Відновлення єдності всередині Помісної Руської Православної Церкви після випробувань ХХ століття 

У ХХ столітті труднощі громадянської війни і складна політична обстановка в Росії призвели свого часу до тимчасового, аномального відділення  від Руської Церкви значної частини її ієрархії за кордоном.

Це відділення було значною мірою вилікувано  у 2007 році об'єднанням з Руською Зарубіжною Церквою. 

Величезний внесок до підготовки цієї події вніс Святіший Патріарх Кирил,  на той час митрополит Смоленський і Калінінградській, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. 

Приєднання Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції до Руської Православної Церкви, яке відбулося у 2019 році в Москві, стало наступним кроком до вилікування поділів ХХ століття. 

28 вересня 2019 року пастирське зібрання Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції більшістю голосів прийняло  рішення просити про  канонічне  приєднання до Московського Патріархату. 

Рішення було прийнято у контексті постанови про розпуск Архієпископії, яке було прийнято Синодом Константинопольського Патріархату 27 листопада 2018 року.  

7 жовтня 2019 року Священний Синод Руської Православної Церкви постановив приймати до юрисдикції Московського Патріархату кліриків і парафії Архієпископії, які висловили таке бажання. 

3 листопада за Божественною Літургією у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил вручив архієпископу ( нині митрополиту) Дубниньському ІоаннуПатріаршу і синодальну грамоту про відновлення єдності Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції з Руською Православною Церквою. 

У Патріаршому слові по закінченні Літургії Святіший Владика сказав : «Зараз в нашій Церкві знову свято: до нас повернулися громади Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції на чолі   з Високопреосвященним владикою Дубнинським Іоанном, в основі якої  — громади, які тимчасово покинули нашу юрисдикцію 88 років тому. І в цьому я теж бачу торжество істини і любові Христової».

Церковно – державні відносини у країнах присутності Руської Православної Церкви 

Як відзначалося у доповіді Святішого Патріарха Кирила на Архієрейському Соборі 2017 року,  « діяльність Руської Православної Церкви має чітко виражений наднаціональний характер». 

Зокрема, це проявляється у тому, що « вона здійснює своє служіння не в одній державі і окормляє не один народ або етнос, але включає до сфери своєї канонічної опіки більше півтора десятка різних країн».

Незалежно від особистого громадянства, в кожній державі архіпастирі, пастирі і миряни моляться за мир і благополуччя тої країни, де вони живуть і працюють на її благо.

Ведеться налагодження діалогу з питань міжнаціональних і міжрелігійних зв'язків на території канонічної відповідальності Московського Патріархату, протидії екстремізму, захисту моралі у ЗМІ, захисту сім'ї і особистості в контексті ювенальної юстиції, електронного контролю  та інше.

Найбільш серйозним викликом в області церковно – державних відносин стала ситуація в Україні. 

Загострення політичної ситуації з 2014 року,  посилення тиску на канонічну Українську Православну Церкву з боку влади, українського розколу і радикальних політичних сил, а потім і беззаконне вторгнення Константинополя до території Української Православної Церкви, яке завершилося наданням ним так званої « автокефалії», яку було створено з розкольників псевдоцерковної структури,  — все це призвело до багатьох фактів дискримінації канонічної Церкви, порушення прав її віруючих, захоплення її храмів, розпалювання міжконфесійної ненависті.

Незважаючи на це, Українська Православна Церква є прикладом внутрішньої єдності і в умовах громадянського конфлікту залишається майже єдиною громадською силою, яка несе миротворче служіння народу України, не ідентифікуючи себе з жодною стороною конфлікту. 

З благословення Святішого Патріарха Кирила у всіх храмах Руської Православної Церкви підноситься  особлива молитва про мир і припинення міжусобної ворожнечі в Україні.

Візити за кордон і зустрічі з головами іноземних держав

Традиційні цінності, права і свободи християн є важливою темою зустрічей Святішого Патріарха Кирила з політичними діячами, у тому числі з керівниками держав і міжнародних організацій. 

Важливою складовою міжнародної діяльності Патріарха є його прямі переговори і зустрічі з главами держав і міжнародних організацій,  на яких він представляє позицію Руської Православної Церкви з актуальних проблем розвитку людства, відстоює православну точку зору на процеси,  які відбуваються в різних країнах і спільнотах країн, докладає конкретних діпломатичних зусиль у захисті прав, а часто і самого життя християн. 

Очолюючи Руську Православну Церкву, Святіший Патріарх Кирил звершив 46 офіційних візитів, відвідавши 30 країн:

Азербайджан (2009 р., 2010 р.), Албанію (2018 р.), Вірменію (2010 г., 2011 р.), Білорусь (2009 г., 2012 р., 2013 р., 2015 р., 2018 р.), Болгарію (2012 г., 2018 р.), Бразилію (2016 р.), Велику Британію  (2016 р.), Грецію (2013 р.), Єгипет (2010 р.), Ізраїль (2012 р.), Йорданію (2012 р.), Казахстан (2010 р., 2012 р.), Кіпр (2012 р.), Киргизстан (2017 р.), Китай (2013 р.), Кубу (2016 р.), Ліван (2011 р.), Молдову (2011 р., 2013 р.), Палестину (2012 р.), Парагвай (2016 р.), Польщу (2012 р.), Сербію (2013 р., 2014 р.), Сирію (2011 р.), Туреччину (2009 р.), Узбекистан (2017 р.), Україну (2009 р., 2010 р. – 3 рази, 2011 р. – 2 рази, 2012 р., 2013 р.), Францію (2016 р., 2019 р.), Чорногорію (2013 р.), Естонію (2013 р.), Японію (2012 р.).

Відбулися зустрічі з Президентами Абхазії (2010 р., 2013 р., 2014 р., 2019 р.), Азербайджану (2009 р., 2010 р.), Албанії (2018 р.), Вірменії (2010 р., 2011 р., 2013 р.), Білорусі (2009 р. — 2 рази, 2012 р., 2013 р. — 2 рази, 2015 р., 2016 р., 2018 р.), Болгарії (2009 р., 2012 р., 2018 р.), Бразилії (2016 р.), Гватемали (2010 р.), Німеччини  (2010 р.), Греції  (2013 р.), Ізраїля ( 2016 р.), Ірландії  (2010 р.), Італії (2017 р.), Казахстану (2010 р., 2012 р., 2015 р.), Кіпру (2012 р.), Киргизстану (2012 р., 2017 р.), Куби (2019 р.), Латвії (2010 р.), Лівану (2010 р., 2011 р., 2013 р.), Македонії (2014 р., 2015 р., 2017 р.), Молдови (2009 р., 2013 р., 2017 р. — 2 рази, 2018 р.), Палестини (2010 р., 2011 р., 2012 р., 2013 р., 2015 р. — 2 рази, 2017 р., 2018 р.), Парагваю (2016 р.), Польщі  (2012 р.), Придністров'я (2010 р., 2012 р., 2015 р., 2016 р., 2017 р.), Республіки Сербскої (2014 р), Сербії (2014 р., 2016 р.), Сирії (2011 р.), Словенії (2010 р.), США (2009 р.), Узбекистану (2017 р.), України  (2009 р., 2010 р., 2011 р., 2012 р., 2013 р.), Франції(2016 р.), Хорватії (2017 р.), Чорногорії (2009 р.), Еквадору (2009 р., 2013 р.); Південної   Осетії  (2011 р., 2014 р., 2017 р.). 

Крім того Святіший Патріарх Кирил зустрічався з Головою держави Ватикан (2016 р.), Державним секретарем держави Ватикан (2017 р.), Королевою  Великої Британії ( 2016 р.), Королем Йорданії ( 2012 р., 2018 р.), головою  Китайської Народної Республіки (2013 р., 2015 р.), головою  Державної  Ради Республіки Куба (2009 р, 2015 р., 2016 р., 2018 р.), наслідним  принцем Ліхтенштейну (2009 г.), в.о. Президента Молдавії  (2011 р., 2012 р.), Князем Монако (2013 р.), Імператором Японії (2012 .)

Відбулися зустрічі Святішого Патріарха з Прем’єр  - Міністрами Албанії  (2018 р.), Болгарії (2009 р., 2012 р., 2018 р.), Греції (2010 р., 2013 р., 2015 р.), Італії  (2012 р.), Киргизстану (2017 р. ), Лівану (2010 р.), Молдови (2011 р. — 2 рази, 2013 р.), Сербії (2014 р.), Сирії (2011 р.), Туреччини (2009 р.), України (2009 р. — 2 рази,  2010 р., 2011 р., 2012 р.), Чорногорії (2013 р.), Єстонії (2013 р.), Японії (2012 р.).  

Також Святіший Патріарх Кирил зустрічався  з Генеральним секретарем Ради Європи ( 2009 р; 2013 р., 2019 р.),Генеральним директором ЮНЕСКО ( 2009 р., 2010 р,), головою Ради кантонів Швейцарської Конфедерації ( 2019 р.), головою Департаменту внутрішніх справ Швейцарської Конфедерації ( 2009 г.), головою Національного зібрання Республіки Корея ( 2019 р.), головою Парламентської асамблеї Ради Європи ( 2010 р.), генеральним секретарем Євразійського економічного союзу ( ЄврАзЕс)( 2010 р.), з членами Глобальної групи з лідерства при Всесвітньому форумі у Давосі ( 2011 р.), верховним комісаром Ради Європи з прав людини ( 2019 р.).